
Шестеро добровольців в Австралії навмисно проковтнули пластикові голови фігурок Lego, щоб з’ясувати, скільки часу вони залишатимуться в організмі. Результати незвичайного експерименту показали, що деталі конструктора проходили через травну систему в середньому за 1,7 дня, хоча одному учаснику так і не вдалося знайти проковтнуту іграшку.
Маленькі діти нерідко випадково ковтають сторонні предмети, особливо дрібні частини іграшок. Такі випадки викликають неабияке занепокоєння у батьків, хоча більшість невеликих предметів, які не становлять небезпеки, проходять через травну систему природним шляхом.
Зазвичай цей процес триває від трьох до п’яти днів. Однак наукових даних про те, скільки саме часу потрібно для проходження пластикових іграшок через кишечник, виявилося напрочуд мало.
Австралійські дослідники вирішили заповнити цю прогалину незвичайним способом. Замість лабораторних моделей вони провели експеримент на шістьох дорослих добровольцях, кожен із яких погодився проковтнути голову фігурки Lego.
До участі допускали лише людей, які раніше не перенесли операцій на шлунково-кишковому тракті. Крім того, добровольці мали бути здатними проковтнути пластикову деталь без труднощів.
Після ковтання учасники почали відстежувати свої випорожнення, щоб встановити точний час проходження іграшки через травну систему.
Результати виявилися досить несподіваними. У середньому голови Lego залишалися в організмі лише 1,7 дня, після чого виходили природним шляхом.
Дослідники також підрахували кількість випорожнень, необхідних для появи проковтнутої деталі. У тих учасників, які змогли знайти свої пластикові голови, цей показник становив від одного до трьох разів, у середньому — два.
Однак експеримент не обійшовся без загадкового випадку. Один із шести добровольців так і не виявив проковтнуту голову Lego, попри ретельні пошуки.
Чоловік продовжував перевіряти випорожнення ще протягом двох тижнів після експерименту, але пластикова деталь так і не знайшлася.
Попри це дослідники не висловили особливого занепокоєння через зниклу іграшку. Вони припустили, що деталь могла залишитися непоміченою під час перевірки.
Цікаво, що пластикові голови Lego проходили через травну систему швидше, ніж монети, які також нерідко випадково ковтають діти.
Науковці припустили, що швидкість проходження стороннього предмета може залежати від його форми та особливостей поверхні. Тому вони запропонували перевірити й інші елементи конструктора.
Серед можливих варіантів для подальших досліджень розглядали частини тулуба або ноги фігурки Lego. Їхня нерівна поверхня могла б впливати на швидкість переміщення через кишечник.
Дослідники навіть жартома запропонували провести експеримент із пластиковою рукою Lego, яка тримає монету, щоб порівняти проходження різних предметів.
Водночас автори наголосили, що результати дослідження не означають безпечності ковтання деталей конструктора. Пластикові іграшки не призначені для вживання в їжу, а подібні експерименти не слід повторювати самостійно.
🌟 Читайте «Експерт» у своєму смартфоні — додайте нас в Google Discover




