Термінал Чхатрапаті Шиваджі Махараджа в Мумбаї вважають однією з найефектніших залізничних споруд світу. Вежі, кам’яні арки, вітражі та великий центральний купол роблять будівлю більше схожою на палац, ніж на звичайний вокзал.

Історія вокзалу почалася у 1878 році, коли проєкт для Великої індійської півострівної залізниці доручили британському архітектору Фредеріку Вільяму Стівенсу.

Будівництво тривало приблизно десять років. Комплекс одразу задумували не лише як пасажирський вокзал, а й як адміністративний центр залізничної компанії.

В архітектурі поєднали вікторіанську неоготику та традиційні індійські мотиви. Фасад прикрасили скульптурами, горгульями, рослинними орнаментами та численними декоративними деталями.

Біля головного входу встановили скульптури лева й тигра. Вони символізували Велику Британію та Індію.

Над усім комплексом підноситься центральний купол зі статуєю жінки, яка тримає факел і колесо. Композиція мала уособлювати технічний прогрес і модернізацію, пов’язані з розвитком залізниці.

Не менш декоративними зробили й внутрішні приміщення. Колишній зал бронювання квитків, відомий як Зоряна палата, оздобили італійським мармуром і блакитним індійським каменем.

Колони, високі склепіння та вітражі створювали європейські інженери разом із місцевими майстрами. Завдяки цьому будівля поєднала одразу дві архітектурні традиції.

У 1998 році вокзал внесли до списку Всесвітньої спадщини ЮНЕСКО. Попри історичний статус, споруда не перетворилася на музей і досі виконує свою первинну функцію.

Щодня через платформи термінала проходять понад три мільйони пасажирів, які користуються приміськими та міжміськими поїздами.

🌟 Читайте «Експерт» у своєму смартфоні — додайте нас в Google Discover