Крихітні чихуахуа виявилися генетичними нащадками не лише домашніх собак, а й диких койотів, які жили в Америці задовго до прибуття європейців. Американські вчені знайшли в їхній ДНК несподівані сліди хижаків та з’ясували, чи можуть ці гени пояснювати сміливу й часом агресивну поведінку мініатюрних собак.

Дослідники Стенфордського університету зробили несподіване відкриття під час випробування нового програмного алгоритму для аналізу генетичного походження тварин. Виявилося, що чихуахуа, на відміну від більшості інших порід собак, мають у своєму геномі фрагменти ДНК койотів.

Результати дослідження, опублікованого в науковому журналі Nature Communications, свідчать, що ці генетичні сліди з’явилися задовго до приходу європейців на американський континент. Найімовірніше, предки сучасних чихуахуа схрещувалися з дикими койотами на території давньої Мексики.

Історія породи сягає часів доколумбових цивілізацій. Вважається, що предками чихуахуа були течичі — невеликі собаки-компаньйони, яких одомашнили представники цивілізації тольтеків приблизно на межі першого тисячоліття.

Згодом течичі зникли, проте частина їхньої генетичної спадщини збереглася в сучасних чихуахуа. За словами генетика Стенфордського університету Александера Іоаннідіса, приблизно 4% геному цих собак походить від тварин, які жили в Америці ще до прибуття європейців.

Саме всередині цієї давньої генетичної спадщини вчені знайшли невеликі фрагменти ДНК койотів. Вони вказують на те, що колись місцеві одомашнені собаки могли схрещуватися з дикими хижаками.

Додаткове підтвердження цієї гіпотези дослідники отримали під час вивчення китайських чубатих собак. У їхньому геномі виявили ідентичні фрагменти ДНК койотів, що свідчить про спільне давнє походження двох порід.

Іоаннідіс припускає, що схрещування відбувалося в Мексиці серед популяцій собак, від яких згодом утворилися обидві сучасні породи. На користь цієї версії свідчить і те, що однакові генетичні сліди збереглися в різних тварин протягом багатьох поколінь.

Цікаво, що всі сучасні домашні собаки походять від вовків Старого Світу. Койоти ж належать до іншої еволюційної гілки, тому виявлення їхньої ДНК у чихуахуа стало несподіванкою для дослідників.

Причому давнє схрещування могло бути не випадковим. За словами Іоаннідіса, історичні свідчення вказують на можливе існування цілеспрямованої програми розведення собак у доколумбовій Мексиці.

Відкриття також порушило питання про характер чихуахуа, які нерідко демонструють надзвичайну сміливість попри свої крихітні розміри. Власники цих собак добре знають, що маленький улюбленець може поводитися так, ніби здатний протистояти значно більшим тваринам.

Однак науковці застерігають від прямого зв’язку між поведінкою чихуахуа та генетичною спадщиною койотів. Особливості характеру собак залежать від складної взаємодії багатьох генів, тому пояснити їх одним невеликим фрагментом ДНК неможливо.

Навіть мініатюрні розміри чихуахуа сформувалися внаслідок тривалого селекційного процесу. У цих собак є специфічна генетична зміна, яка сповільнює ріст клітин, а люди протягом багатьох поколінь цілеспрямовано розводили найменших тварин, закріплюючи відповідні ознаки.

За оцінкою Александера Іоаннідіса, ДНК койотів становить лише приблизно 0,1% геному сучасних чихуахуа. Тому її вплив на поведінку собак, якщо він узагалі існує, найімовірніше, є незначним.

🌟 Читайте «Експерт» у своєму смартфоні — додайте нас в Google Discover